Про особливості роботи впродовж карантину

17 березня 2020 року Верховна рада України прийняла закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)». Оскільки закон ще не оприлюднено, то зробимо короткий огляд законопроекту, який розміщений на сайті Верховної ради.

Крім усього іншого законом урегульовано особливості роботи працівників під час карантину.

На період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до ст. 84 Кодексу законів про працю України ст.26 Закону України «Про відпустки» роботодавець на прохання працівника у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», має право надати працівнику відпустку без збереження заробітної плати. Термін перебування у відпустці без збереження заробітної не включається у загальний строк 15 календарних днів. Зазначимо, що відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин може надаватися працівнику термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Відповідно строк перебування у відпустці у зв’язку з карантином не включається у загальний строк відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

Однак ми рекомендуємо в такому випадку використовувати щорічну невикористану відпустку, а при наявності права на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи використовувати цю відпустку відповідно до ст. ст. 182-1 Кодексу законів про працю України ст.19 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» роботодавець має право (але не обов’язок) доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором вдома. При цьому працівник повинен написати заяву про бажання виконувати роботу вдома. Роботодавець надає таку роботу з урахуванням трудової функції працівника і можливостей винувати її вдома.

Законом надано право роботодавцю змінюватися режими роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема, щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб. Інформація про такі зміни повинна доводитися до відома населення з використанням веб-сайтів та інших комунікаційних засобів. Оскільки зміна режиму роботи передбачає, зміну істотних умов праці, то вони повинні здійснюватися за згодою працівника.

Роботодавець також може пропонувати працівникам виконувати трудові обов’язки дистанційно (при можливості).

Законом також заборонено нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Законом доручено Кабінету Міністрів України протягом тижня з дня набрання чинності встановити додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання серед людей на коронавірусну хворобу (COVID-19),  у розмірі до 200 відсотків заробітної плати на період виконання заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), до завершення виконання цих заходів, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників які забезпечують життєдіяльність населення.

Також нагадуємо, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями, призведе до накладення штрафу:

– на громадян – 1000-2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (17 000 – 34 000 грн);

– на посадових осіб – 2000-10000 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 000 – 170 000 грн).

Крім того, законопроектом передбачено і підвищення кримінальної відповідальності за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням.

Так, якщо порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, то це каратиметься:

– штрафом від 1000 до 3000 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-51000 грн);

– або арештом на строк до шести місяців,

– або обмеженням волі на строк до трьох років,

– або позбавленням волі на строк до трьох років.

Якщо порушення правил та норм спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, то такі особи караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Соціально-правова комісія

Первинної профспілкової організації працівників

Львівського національного університету імені Івана Франка