Оплата часу простою: юридичне роз’яснення

У випадку, якщо запроваджений карантин унеможливлює  виконання роботи, роботодавець може запровадити простій. Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Простій може бути зумовлений як виною працівника так і її відсутністю. Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця, бажано у письмовій формі (хоча законодавство не передбачає форми попередження про простій).

На період простою, викликаного не з вини працівника, оформлюється акт простою, у якому зафіксовано причини, що зумовили призупинення роботи). Акт складає комісія, яка утворюється відповідно до наказу роботодавця. В комісію бажано включати, окрім адміністрації, представників профспілкової організації і представника служби охорони праці. В акті визначаються причини простою, які особи простоюють (це може бути і весь структурний підрозділ, або окремі категорії працівників), також ймовірна тривалість простою і необхідні заходи для припинення простою. Акт затверджується наказом роботодавця. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, роботодавець повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі, якщо це не урегульовано правилами внутрішнього трудового розпорядку. Якщо йдеться про теперішню ситуацію, то простій може бути встановлений на весь період карантину. Запровадження простою не вимагає згоди працівника.

Встановлення факту простою є важливим як для працівника, так і для роботодавця. Наголошуємо на тому, що невиконання трудових обов’язків у зв’язку з простоєм для працівників не є прогулом. Відповідно працівники не можуть бути звільнені. Встановлення факту простою також є підставою для застосування гарантій в оплаті праці у зв’язку з простоєм.

У випадку простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але у тій же місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до ст. 113 КЗпП час простою з вини працівника не оплачується.

Простій не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (колективним договором може бути визначено вищий розмір).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

У випадку запровадження карантину (оскільки виникла ситуація небезпечна як для працівника, так і для оточення не з вини працівника), на період простою за працівником зберігається середній заробіток.

Міністерство світи і науки України та Центральний комітет Профспілки працівників освіти і науки України у спільному листі «Про умови та оплату праці працівників закладів освіти і науки в умовах карантину» від 17 березня 2020 року рекомендують зберігати за працівниками середній заробіток за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України.

У наказі про встановлення факту простою необхідно вказувати розмір заробітної плати, що виплачуватиметься працівникам у зв’язку з простоєм. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, середня заробітна плата обчислюється, відповідно до виплат упродовж останніх двох календарних  місяців  роботи, що передують події, з якою пов’язана  відповідна  виплата. Доплати до заробітної плати, надбавки чи премії за період простою не виплачуватимуться.

Юрисконсульт

Первинної профспілкової організації працівників

Львівського національного університету імені Івана Франка

Володимир Бурак