Право працівників на охорону праці в умовах карантину

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Зазначене конституційне положення конкретизоване у законі «Про охорону праці» де передбачено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства ( ст.6).

28 квітня Міжнародна організація праці оголосила Всесвітнім днем охорони праці для того, щоб привернути увагу світової громадськості до масштабів проблеми, а також до того, яким чином створення та просування культури охорони праці може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці. Ідея проведення Всесвітнього дня охорони праці бере початок від Дня пам’яті загиблих працівників, уперше проведеного американськими та канадськими працівниками у 1989 році в пам’ять про тих, хто загинув та отримав травму на виробництві.

У цей день більш ніж в ста країнах світу проводять заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до невирішених проблем охорони праці.

В Україні відповідно до Указу Президента України № 685/2006 від 18 серпня 2006 року «Про День охорони праці» встановлено День охорони праці, який відзначається щорічно 28 квітня – у Всесвітній день охорони праці.

В умовах проведення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), питання охорони праці працівників, збереження їх життя і здоров’я набувають важливого значення. Саме тому Федерація профспілок України прийняла рішення про проведення 28 квітня 2020 року Дня охорони праці в Україні під девізом «Зупинимо пандемію: безпека і здоров’я на роботі можуть врятувати життя».

У зв’язку з цим виникає питання про реалізацію права на охорону праці працівника в умовах оголошеного карантину.

З метою уникнення можливості інфікування працівників законодавством передбачено запровадження роботодавцями цілої низки заходів: максимально забезпечити використання дистанційної форми праці та (або) гнучкого режиму робочого часу (в т.ч. і для зменшення скупчення людей у «час пік»); запроваджувати режим роботи на умовах, скороченого та неповного робочого часу з урахуванням вимог, визначених законодавством; максимально сприяти реалізації права працівників на отримання, за їх заявами, оплачуваних відпусток та відпусток без збереження заробітної плати, що надають працівникам в обов’язковому порядку, та відпустки без збереження заробітної плати, якi надають за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством. Якщо ж усі перераховані варіанти вирішення проблеми організації роботи під час карантину не підходять, то працівники продовжують працювати, але при цьому роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні умови праці.

Передусім необхідно звернути увагу на норму ст. 14 Закону України «Про охорону праці», якою передбачено обов’язок працівника дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я людей, які його оточують, в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» ст.18 передбачено обов’язок роботодавців незалежно від форм власності щодо забезпечення населення доброякісними, безпечними для здоров’я харчовими продуктами, продовольчою сировиною та питною водою, запобігання забрудненню збудниками інфекційних хвороб відкритих водойм і ґрунту, утримання в належному санітарному стані територій населених пунктів, місць масового відпочинку населення, рекреаційних зон тощо.

Закон також зобов’язує юридичних осіб, незалежно від форм власності, забезпечити проведення профілактичних дезінфекційних заходів у житлових, виробничих та інших приміщеннях (будівлях) і на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи надані в користування.

Серед прав працівників на безпечні умови праці необхідно відзначити:

а) право на забезпечення засобами індивідуального захисту;

б) на обладнання робочого місця з дотриманням норм безпеки, передбачених карантинними заходами;

б) право на інформацію про ризики робочого місця;

в) право відмовитися від роботи, якщо працівник не забезпечений засобами індивідуального захисту або робоче місце не обладнане засобами захисту;

г) право на безпечний транспорт і безпечне розміщення;

е) право на температурний скринінг;

Роботодавець повинен безоплатно забезпечити працівників засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними, антисептичними та дезінфікуючими засобами, проінформувати працівників про профілактичні заходи, розміщенні на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України.

Також необхідно обладнати місця для миття рук та збору одноразових засобів індивідуального захисту з метою їх утилізації.

На виконання норм закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» роботодавець повинен обладнати робоче місце працівника засобами захисту відповідно до санітарно-гігієнічних правил і норм. При цьому повинна витримуватися рекомендована у зв’язку із запровадженням карантинних обмежень відстань між працівниками.

Працівник має право на чисте та гігієнічне робоче місце. Поверхні (наприклад, столи та усі робочі поверхні, телефони, клавіатури, тощо) необхідно регулярно протирати дезінфікуючим засобом. Робоче місце потрібно систематично провітрювати. Обов’язок роботодавця – проінформувати працівника про можливі ризики зараження на робочому місці і шляхи їх уникнення.

Відповідно до ст. 6 закону «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

Якщо працівник не забезпечений засобами індивідуального захисту або робоче місце не обладнане засобами захисту він має право відмовитися від роботи.

У випадку віддаленості роботи від місця проживання працівника роботодавець повинен організувати максимально безпечну доставку працівників до місця роботи та у зворотному напрямку. Після прибуття працівника на роботу роботодавець повинен організувати вимірювання температури з метою недопущення до роботи осіб, у яких підвищена температура.

Аби не допустити розповсюдження коронавірусної інфекції, збереження життя, здоров’я та забезпечення безпеки працівників та людей, які їх оточують, у випадку виявлення у працівника первинних ознак захворювання, Мінекономіки та Держпраці рекомендують роботодавцям негайно направити такого працівника для медичного огляду та встановлення відповідного діагнозу.

Наголошуємо, дотримання санітарно-гігієнічних норм сприятиме зупиненню пандемії, а забезпечення виконання норм охорони праці на роботі можуть врятувати життя.

Юрисконсульт

Первинної профспілкової організації працівників

Львівського національного університету імені Івана Франка

Володимир Бурак