6 червня – День журналіста

Хто такі журналісти?

Журналіст – це покликання, бо бути журналістом – значить не належати собі. Бути принциповим, але не затятим, суб’єктивним, бо об’єктивної журналістики не існує апріорі, жертовним, бо пошук правди – далеко не битий шлях. То з чого все починається? Не з бажання (принаймні не в цій сфері), а з відповідальності, тут вона є стимулом і копняком, який змушує журналістів триматися за свою честь, а псевдожурналістів тинятись від одного гаманця до іншого. Немає особливих правил і вимог (звісно, є Етичний кодекс українського журналіста, проте, якщо Ви тямущий і сумлінний – то цей кодекс Вам давно знайомий як путівник життям). Є лише Ви, відповідальність і Ваші дії.

Бути правдивим журналістом – бути освіченим. Як же Ви зможете писати й говорити правду, якщо її не бачите, не розрізняєте, не знаєте, як з нею поводитись? Потрібне критичне мислення, не базарне, але аналітичне, лише інколи все залежить від досвіду, та досвід має кожен, але не всякий зможе побачити хибу й навчити інших так не помилятись; проводити історичні паралелі, вміти передбачити (виходячи з фактів) розвиток подій, аргументувати свою думку не пустослів’ям, а прикладами, неспростовними доводами, посилатись на експертів, вчитись кожного дня, бо новина сьогодні – завтра вже історія.

Рух і розвиток. Журналіст залежить від обставин, від людей, які їх спричиняють, від думок, які їх надихають. Не осторонь, а у вирі подій: і учасником, і спостерігачем (включене й невключене спостереження), бути незаангажованим (не лише політично, а й від обставин, людей), журналіст «не той, хто говорить, а хто слухає для того, щоб сказати» (Різун В. В.), запитливий і вимогливий, журналіст – це свого роду вчитель, учні якого щодня мають ставати кращими, мудрішими, зразковими, тому «планку» потрібно щоразу піднімати, аудиторія має «дорослішати» разом зі ЗМІ.

Об’єктивна журналістика – це міф, бо відсутність емоцій, моральності й пріоритетів означає «заупокійна о 19.00». «Українцям властиві сентиментальність, чутливість і ліризм, український гумор, артистизм, легка запальність, людяність, велика життєздатність, талановитість тощо»         (Дудик П. С.). Але є тут вимога – суб’єктивізм має бути виправданим і чесним, керуватись суспільним інтересом, а журналіст має бути не совістю народу, бо й народ може бути різним, а самою совістю.

Журналістика – це просто про складне − невпинний потік інформації, який має бути кимось структурований. Журналістика – це робота для тих, хто у ній працює, і стиль життя для тих, хто нею снить, в ній творить, кого вона надихає, хто з нею на «ти».

Первинна профспілкова організація працівників Університету вітаємо працівників ЗМІ з їхнім професійним святом. Бажаємо Вам завжди добрих подій для завжди світлих новин!

Христина Вишивана