Віртуальний тур Театром-музеєм Сальвадора Далі: захопливі конструкції, найменші деталі та символіка екстравагантного художника-сюрреаліста

Продовжуючи тематику огляду музеїв, сьогодні представимо Вам щось дуже екстравагантне! Йдеться про мистецтво ХХ століття, для якого характерні звернення до підсвідомих образів, використання оптичних ілюзій, ірраціональне мислення та звільнення від контролю розуму. Так, це все про сюрреалізм! І, звичайно, найяскравішим його представником є Сальвадор Далі.

Театр-музей Сальвадора Далі розташований у Фігерасі (Іспанія) та заснований самим художником. Власне він складається з двох виставкових комплексів, які між собою дуже різняться. Перший створений на основі старого театру, що не зазнав змін. Натомість другий комплекс добудований до першої будівлі: підземна каплиця-крипта, зали Вежі Галатеї. До речі, Сальвадор Далі проживав у цій вежі більше п’яти років аж до самої смерті.

Підготовка до створення музею почалась у 1961 році. Цього бажав художник-сюрреаліст: «Нашому театру судилося стати музеєм Далі. Тут відбулася моя перша в житті виставка. Кожен сантиметр цих напівзгнилих стін – абстрактна картина». Дозволили перетворити старий муніципальний театр на музей Далі у 1968 році. Власне урочисте відкриття відбулось 28 вересня 1974 року.

Сальвадор Далі похований на площі Гала-Сальвадор Далі, звідки мало б починатися, за задумом митця, знайомство з Театром-музеєм. Будівля зовні та всередині вражає своєю величчю, задумом, оздобленням. Найбільше захоплює внутрішній двір – сад просто неба, де розміщена скульптура «Велика Есфір» Ернеста Фукса, що тягне колону Траяна з автомобільних шин ланцюгами. Манекени, що розташовані на стінах старого театру, чергуючись разом з обгорілими балками, химерами, барельєфами із серії «Мистецтво і ремесла», зустрічають відвідувачів. Чого лише вартує поглянути на знамениту монументальну скульптурну групу з кадиллаком – «Дощове таксі», що створене до дня Всесвітньої виставки сюрреалізму. Також там розміщені фонтани-страховиська, з ротів яких ллється вода. Всередині будівлі дуже багато деталей і кожна з них має свій сенс та зміст. Ба більше, музика, що лунає у музеї, підібрана Сальвадором Далі власноруч, аби надати останній завершальний штрих до незвичайної та особливої атмосфери.

Варто звернути увагу на залу Мей Вест, що передає всю екстравагантність художника. Кімната-обличчя, де очі – відретушовані фотографії картин з видами Парижа, ніс – камін з колодами, губи у формі дивану, зроблений Далі. Величезна перука потрапила до книги рекордів Гіннеса, а також безліч інших деталів доповнюють композицію. Для того, аби сприйняти все в цілому, треба поглянути з оглядового майданчику через зменшувальну лінзу, і в результаті виникає особа Мей Вест.

Насамкінець пригадаємо одну з найвідоміших картин Сальвадора Далі – «Сталість пам’яті». Митець майже до всіх картин у своєму щоденнику залишав записи, але про неї дослідники нічого не знайшли. Тому виникло багато трактувань, зокрема найпоширеніше – символ мінливості й хисткості часу і простору. Історію створення картини художник пояснив так: «Ми поїли дуже смачного сиру, потім я залишився один, сів, сперся на стіл і роздумував над тим, що плавлений сир є суперм’яким. Я встав і пішов до майстерні, для того, щоб, як звичайно, кинути погляд на свою роботу… Мені було потрібне дивне зображення, але я не знаходив його. Я пішов вимкнути світло, але коли вийшов, буквально побачив рішення: дві пари м’яких годинників, вони жалісно звисають з гілки олив. Незважаючи на мігрень, я підготував палітру й узявся за роботу. Через дві години, коли Гала повернулась з кіно, картина, яка мала стати однією із найвідоміших, була закінчена».

Запрошуємо відвідати віртуальний тур та поринути у світ деталей, символіки, спонтанної підсвідомості митця та його бачення світу на офіційному сайті Театру-музею.

Окрім цього, коротко ознайомитись із експозицією та декораціями будівлі можна тут:

Юлія Валько