Вплив карантину на відпустки

Запровадження обмежень, пов’язаних з оголошенням карантину, вплинуло на режим роботи підприємств, установ та організацій.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» роботодавець має право запровадити дистанційну роботу. Практика свідчить, що роботодавці запроваджують різні режими робочого часу, серед яких запровадження гнучкого режиму робочого часу, а також неповного робочого часу. Також роботодавці оголошували простій і пропонували працівникам оформляти відпустки без збереження заробітної плати.

За загальним правилом запровадження таких режимів робочого часу не повинно вплинути на об’єм трудових прав працівників. Так, наприклад, ст. 56 КЗПП України передбачено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Аналогічна норма є і в ст. 60 КЗПП щодо гнучкого робочого часу та дистанційної роботи.

У той же час зміни у режимі роботи частково вплинули на тривалість відпустки. Відповідно до Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки поділяються на щорічні основні та щорічні додаткові відпустки. Щорічні додаткові відпустки у свою чергу надаються за роботу в шкідливих і важких умовах правці, а також за особливий характер праці.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються такі періоди:

→ час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) упродовж робочого року, за який надається відпустка;

→ час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно зі законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

→ час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

→ час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію “дитина з інвалідністю підгрупи А” або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

→ час навчання з відривом від виробництва, тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

→ час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

→ інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Звідси випливає, що у стаж, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються усі періоди роботи на умовах спеціальних режимів робочого часу за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Також до стажу не зараховується період, коли працівник в силу тих чи інших причин не виходив на роботу.

Водночас до стажу зараховуються періоди роботи на умовах неповного робочого часу, дистанційна робота, на умовах гнучкого графіку, простій (за винятком простою з вини працівника), а також відпустки без збереження заробітної плати, а також коли працівник не працював, але мав право на отримання допомоги по частковому безробіттю.

Щодо додаткових щорічних відпусток, то Закон передбачає інші підходи до їх надання. Відповідно до ст. 9 Закону «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховуються:

→ час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

→ час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

→ час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Тобто робота на умовах гнучкого режиму, а також дистанційна робота включається до стажу, що дає право на щорічні додаткові відпустки без будь-яких обмежень.

Відповідно простій, відпустка без збереження заробітної плати, неявки на роботу не включаються до стажу, що дає право на додаткові відпустки.

Щодо роботи на умовах неповного робочого часу, то тут потрібно врахувати норму, що до стажу зараховується період роботи, коли працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня. Відповідно якщо неповний робочий час становить менше половини робочого часу, то така робота не зараховуватиметься до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку. Аналогічно, коли підприємство призупинило роботу і працівники мали право на допомогу по частковому безробіттю. Якщо підприємство повністю призупинило свою діяльність, то цей час до стажу не зараховуватиметься. Якщо діяльність була скорочена частково, то працюють такі ж норми, як і у випадку з неповним робочим часом.

Юрисконсульт

Первинної профспілкової організації працівників

Львівського національного університету імені Івана Франка

Володимир Бурак