Поділ відпустки на частини: юридичне роз’яснення

Надворі літо, а отже – сезон відпусток! Відтак актуальними є питання надання відпусток працівникам.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток працівників визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Графік надання відпусток затверджується наказом роботодавця на початку нового календарного року за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, встановлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів щорічна основна відпустка повної тривалості у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відпустки» на прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості. Чинне законодавство регулює порядок та умови поділу щорічної відпустки.

Щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною. Відповідно до ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 «Про оплачувані відпустки» розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній країні. Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою, другою чи іншою її частиною.

Нормою ст. 12 Закону України «Про відпустки» передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Тож, якщо працівник звернувся до роботодавця з проханням використати щорічну відпустку частинами роботодавець може:

→ погодитися поділити на частини щорічну відпустку так, як того бажає працівник;

→ запропонувати свій варіант поділу на частини щорічної відпустки;

→ не погодитися на використання щорічної відпустки частинами, тобто наполягати на використанні цієї відпустки одноразово повної тривалості.

При використанні щорічної відпустки частинами невикористана її частина надається працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

При цьому педагогічним і науково-педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умови її поділу, повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, — в інший канікулярний період.

Норма щодо поділу відпустки на частини поширюється лише на щорічну основну відпустку та щорічні додаткові відпустки.

Якщо мова йде про соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, передбачену ст. 19 Закону України «Про відпустки», то, на відміну від щорічної відпустки, вона не підлягає поділу на частини.

Однак працівник, який має право на соціальну відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів.

За кожний робочий рік працівнику, що виконує свої обов’язки, належить щорічна відпустка певної тривалості. Тому вимога про поділ на частини щорічної відпустки (неподільна частина — не менше 14 календарних днів) застосовується до надання щорічної відпустки за кожен робочий рік окремо.

Соціально-правова комісія профкому