Про регулювання трудових відносин під час воєнного стану

23 березня 2022 року Президент України підписав Закон України № 2136-ІХ від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Закон діє упродовж воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до Закону «Про правовий режим воєнного стану» та втратить чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану.

Цим законом визначено особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону «Про правовий режим воєнного стану».

Закон регулює трудові відносини в частині укладення, припинення та зміни умов трудового договору, встановлення та обліку робочого часу та часу відпочинку, оплати праці, колективного договору та діяльності профспілок. На період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Законом знято обмеження стосовно встановлення випробування. В період дії воєнного стану умова про випробування при прийнятті на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Роботодавцю надано право укладати строкові трудові договори з новими працівниками на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника, якщо основний працівник фізично відсутній на роботі, втратив працездатність, або місцезнаходження його невідоме.

У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

На період дії воєнного стану норми ст. 32 КЗпП про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються. Законом встановлено особливості розірвання трудового договору з ініціативи як працівника так і роботодавця. Працівник має право у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівника розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження.

Роботодавцю надано право у період дії воєнного стану звільняти працівників в період їх тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому датою звільнення є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

На період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП (про надання згоди на звільнення виборним органом первинної профспілкової організації) не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Законом передбачена можливість призупинення дії трудового договору. Зазначено, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових правовідносин.

Призупинення дії трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Дія трудового договору може призупинятися у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання ним роботи.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.

Багато змін в умовах воєнного стану стосується робочого часу та часу відпочинку. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень. Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

На період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина перша статті 65 (про граничні норми надурочних робіт), частини третя – п’ята статті 67 (вихідні дні) та статті 71 – 73 (святкові і неробочі дні) КЗпП України. У період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Також роботодавець має право відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. При цьому право на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за працівником зберігається.

Упродовж періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без урахування норм частини першої статті 26 Закону «Про відпустки». На час воєнного стану не залучаються без їх згоди до роботи в нічний час:

• вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до одного року,
• особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

На час воєнного стану частини перша та друга статті 54 КЗпП (про скорочення тривалості роботи в нічний час на одну годину) не застосовуються. На час дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року) на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Працівники, які мають дітей, на час дії воєнного стану можуть залучатись за їх згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження. Виняток встановлено для вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до одного року та осіб з інвалідністю.

Заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором. У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність. На час воєнного стану дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена.

На період воєнного стану тимчасово призупиняється дія статті 44 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів (про відрахування роботодавцем коштів первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу).

Соціально-правова комісія

Первинної профспілкової організації працівників

Львівського національного університету імені Івана Франка