Робочий час та час відпочинку працівників в умовах воєнного стану

24 березня набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX.

Зазначеним законом дозволено роботодавцю встановлювати тривалість робочого часу на тиждень до 60 годин. При цьому Міністерство економіки України зазначає, що встановлення 60 годинного робочого тижня є правом а не обов’язком роботодавця, а тому таке збільшення повинно бути обґрунтованим перш за все потребою ефективної діяльності відповідного підприємства, установи, організації в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення.

Аналогічно роботодавець має право для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, встановити тривалість робочого часу не більше 50 годин на тиждень з відповідним обґрунтуванням необхідності такого продовження.

Закон встановив особливий порядок встановлення п’ятиденного і шестиденного робочого тижня та тривалості щоденної роботи, ніж це передбачено статтею 52 КЗпП України.

Роботодавець самостійно за рішенням військового командування разом із військовою адміністрацією має право встановлювати п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень, а також самостійно визначати час початку і закінчення щоденної роботи (зміни).

Законом передбачено, що на період дії воєнного стану не діють норми КЗпП України щодо:

• скорочення роботи на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів;
• тривалості робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні не більше 5 годин;
• обмеження граничних норм надурочних робіт;
• перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого;
• заборони залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні;
• компенсації за залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні.

Відповідно, у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73 КЗпП України) збігається з вихідним днем, вихідний день не переноситься на наступний після святкового або неробочого. Напередодні святкових, неробочих і вихідних днів тривалість робочого дня не скорочується.

Керівник має право залучати працівників до роботи у святкові, неробочі та вихідні дні без врахування обмежень передбачених ст. 71-73 КЗпП України. Але при цьому встановлені обмеження залучення до таких робіт стосовно працівників, які мають дітей, які можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження. При цьому не залучаються до таких робіт: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року.

Робота у вихідний день може компенсуватися наданням іншого дня відпочинку. Робота у святковий день оплачується в одинарному розмірі.

Скасовані також обмеження залучення працівників до надурочних робіт . Тобто, працівник може залучатися до надурочних робіт більше чотирьох годин протягом двох днів підряд і більше 120 годин на рік.

У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Протягом періоду дії воєнного стану на прохання працівника може надаватися відпустка без збереження заробітної плати до закінчення воєнного стану.

Соціально-правова комісія

Первинної профспілкової організації працівників

Львівського національного університету імені Івана Франка