Про обчислення тривалості щорічних відпусток

Відповідно до ст. 6 закону України «Про відпустки» основна щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), не враховуються. У той же час у період дії воєнного стану відповідно до закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» норми ст. 73 Кодексу законів про працю України, якими передбачено перелік святкових і неробочих днів, не застосовуються. А тому в період воєнного стану до тривалості відпустки зараховуємо святкові і неробочі дні. Тобто якщо працівник маючи щорічну основну і щорічну додаткову відпустку тривалістю 59 календарних днів і відпустка у нього розпочалася 1 липня, то на час відпустки припадають святкові дні: день Української Державності – 15 липня, день незалежності України – 24 серпня, які включаються до тривалості відпустки.

Тобто святкові та неробочі дні, указані у ст. 73 КЗпП, у разі надання відпустки підлягають урахуванню як звичайні календарні дні та не продовжують тривалість відпустки.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Однак зазначені обмеження не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.

Також відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік, а також у відпустці без збереження заробітної плати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру, яку роботодавець може надати на прохання працівника не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. У такому випадку щорічна основна відпустка буде надаватися тривалістю пропорційно стажу.

Звертаємо увагу, що ця норма набула чинності з 24.12.2023 року. Тобто, якщо працівником до набрання чинності закону, в поточному робочому періоді, було оформлено відпустку без збереження заробітної плати у зв’язку з сімейними обставинами або на час карантину, то тривалість щорічної основної відпустки за відповідний період зменшуватися не буде. Якщо ж на робочий рік припадають дні перерахованих вище відпусток без збереження зарплати, оформлені з 24.12.2023, то належні дні щорічної основної відпустки працівнику слід визначати розрахунковим шляхом.

За матеріалами відділу кадрів

Університету та соціально-правової комісії

Первинної профспілкової організації працівників