Про надання відпусток у 2025 році

Відповідно до ст. 6 закону України «Про відпустки» основна щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для науково-педагогічних працівників тривалість відпустки становить 56 календарних днів. Також Колективним договором Львівського національного університету імені Івана Франка на 2025–2029 роки (п.5.8) передбачено перелік працівників, які мають право на додаткову щорічну додаткову відпустку за роботу на умовах ненормованого робочого часу тривалістю 4 календарні дні. У мирний час святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 Закону «Про відпустки»), не враховуються. У той же час у період дії воєнного стану відповідно до закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» норми ст. 73 Кодексу законів про працю України, якими передбачено перелік святкових і неробочих днів, не застосовуються. А тому в період воєнного стану до тривалості відпустки зараховуємо святкові і неробочі дні. Тобто якщо працівник маючи щорічну основну і щорічну додаткову відпустку тривалістю 56 календарних днів і відпустка у нього розпочалася 1 липня, то на час відпустки припадають святкові дні: день Української Державності – 15 липня, день незалежності України – 24 серпня, які включаються до тривалості відпустки і останнім днем відпустки є 25 серпня.

Тобто святкові та неробочі дні, указані у ст. 73 КЗпП, у разі надання відпустки підлягають урахуванню як звичайні календарні дні та не продовжують тривалість відпустки.

Також відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік, а також у відпустці без збереження заробітної плати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру, яку роботодавець може надати на прохання працівника не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Відповідно до ст. 10 закону «Про відпустки» щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Але для цього необхідно в заяві про надання відпустки вказати обидві підстави для надання відпустки.

Працівники, у яких закінчується строк трудового договору відповідно до ст. 3 закону України «Про відпустки» мають право використати щорічну відпустку. В такому випадку заяву про надання відпустки можна написати не пізніше останнього дня тривалості трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки і днем припинення трудового договору є останній день відпустки.

За матеріалами відділу кадрів та соціально-правової комісії

Первинної профспілкової організації працівників