Про відпустку працівникам, які мають дітей

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» один з батьків, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, мати (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинока мати, батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи один із прийомних батьків має право на щорічну додаткову оплачувану відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За однією підставою надається відпустка тривалістю 10 календарних днів без врахування святкових та неробочих днів. За наявності декількох підстав – її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Дана відпустка надається за календарний рік, в якому виникло право на таку відпустку.

Отже, право на таку відпустку мають:

1. один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років;
2. один з батьків, які мають дитину з інвалідністю;
3. один з батьків, які усиновили дитину;
4. матір (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
5. одинока матір, батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
6. особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
7. один із прийомних батьків.

Якщо підстава, з якої надається відпустка, передбачає надання її в рівній мірі як батьку, так і матері, то разом із поданням заяви на відпустку один з батьків повинен надати підтвердження того, що інший з батьків не скористався такою відпусткою.

Чинним законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що мати (батько) не скористалася(-вся) правом на додаткову соціальну відпустку.

Це може бути надано будь-який належним чином оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка. Якщо працівник таку довідку не може надати з об’єктивних причин (другий з подружжя є безробітним, приватним підприємцем тощо), то відповідними документами можуть стати:

• копія трудової книжки;
• витяг з електронної трудової книжки з порталу електронних послуг ПФУ;
• дані про трудовий та страховий стаж із реєстру застрахованих осіб тощо.

Розглянемо детальніше, які документи необхідно подати роботодавцю для реалізації права на цю на відпустку для кожної категорії працівників.

1. Один з батьків, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років:

а) копії свідоцтв про народження дітей;

2. Один з батьків, які працюють і мають дитину з інвалідністю:

а)  документ про встановлення інвалідності;

б) копія свідоцтва про народження дитини, або копію паспорту дитини.

3. Один з батьків, які усиновили дитину:

а) документи про усиновлення дитини.

4. Матір (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи:

а) документ про встановлення підгрупи А І групи інвалідності з дитинства;

5. Одинока мати (батько).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, в якій одинокою матір’ю є «жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, або вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама».

а)   жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено за вказівкою матері:

копія свідоцтва про народження дитини;

копія довідки органів ДРАЦСу про підстави внесення до Книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини;.

б) розлучена жінка:

копія свідоцтва про народження дитини;

копія свідоцтва про розірвання шлюбу;

документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини:

• рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
• рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини;
• ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за • позовом про стягнення аліментів;
• акт, складений за місцем проживання, або  соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації;
• довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо..

в) Вдова:

копію свідоцтва про народження дитини;

копію свідоцтва про шлюб;

копію свідоцтва про смерть чоловіка.

6. Батько особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує його без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі):

а) документи, які підтверджують інвалідність з дитинства і відповідну групу інвалідності;

б) документ, який підтверджує виховання дитини без матері, або перебування матері тривалий час в лікувальному закладі.

7. Особа, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи чи один із прийомних батьків:

а) документ з органу опіки і піклування, або рішення суду про встановлення опіки над дитиною;

б) копію свідоцтва про народження дитини, або паспорту, а для особи з інвалідністю документ про встановлення групи інвалідності.

Соціальна відпустка на дітей має надаватися повної тривалості і оплачуватися працівникам як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (зовнішнім або внутрішнім).

Відпустка працівникам, які мають дітей надається в будь-який час протягом календарного року.

Такі відпустки зазвичай не можуть бути поділені на частини. Але працівник, який має право на таку відпустку за двома підставами, може її використати, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів.

Якщо працівник з якихось причин не скористався правом на додаткову відпустку, така відпустка може бути використана у наступних роках. В разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні як щорічної відпустки, так і цієї соціальної відпустки.

Право працівника на додаткову відпустку на дітей обмежено віком дитини.

Водночас у ст. 19 Закону про відпустки обмеження за віком дитини встановлено тільки для категорії «одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років».

В інших випадках граничний вік дитини, який дає право на соціальну відпустку на дітей, не встановлений.

В усіх інших випадках слід керуватися загальними нормами Сімейного кодексу України:

дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Тому батьку або матері, які, наприклад, мають дитину з інвалідністю; всиновлену дитину; одинока матері або батько мають право на таку соціальну відпустку до досягнення дитиною повноліття (тобто до 18 років).

У тих випадках, коли підставою надання відпустки є наявність особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи то вік особи є необмеженим оскільки мова йде не про дитину, а особу з інвалідністю з дитинства.

Якщо в поточному році дитині виповнюється граничний вік, який дає право на соціальну відпустку, вона надається протягом цього року у повному розмірі. Працівник також не втрачає право на неї у році смерті дитини.

За матеріалами соціально-правової комісії профкому

та відділу кадрів Університету