Про право на відпустку з наступним звільненням

Відповідно до Конституції України до закону України «Про відпустки» працівнику гарантується право на відпустку.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах.

Право на відпустки забезпечується:

-гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом;

-забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених Законом  «Про відпустки».

У випадку коли працівник за відповідний відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору не реалізував своє право на відпустку, він може реалізувати його наступного року. У випадку звільнення законодавство передбачає два варіанти реалізації такого права:

а) виплата компенсації за невикористану відпустку;

б) надання відпустки у разі звільнення.

Ст. 24. Закону «Про відпустки» передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. При цьому заява про виплату такої компенсації подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

У випадку звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

При цьому законодавством не встановлені часові обмеження виплати такої компенсації. Компенсація за невикористану відпустку виплачується за усі дні незалежно від періоду коли вони не були використані.

У той же час відповідно до ст. 3 закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому випадку є останній день відпустки.

Відпустка з наступним звільненням надається тільки за бажанням працівника. Роботодавець не має права наполягати, працівник самостійно вибирає, що для нього більш прийнятно — отримати невикористану щорічну відпустку чи грошову компенсацію за неї.

Роботодавець не вправі не надати працівнику невикористану відпустку з наступним звільненням, мотивуючи це тим, наприклад, що графіком відпусток передбачено надання відпустки в інший період.

Тут слід розрізнювати, йдеться про припинення/розірвання безстрокового трудового договору, або про припинення строкового трудового договору у зв’язку із закінченням його строку.

Право на відпустку при звільненні стосується усіх видів відпусток, на які відповідно до закону України «Про відпустки» має право працівник. До таких відпусток належать:

– щорічна основна відпустка;

– щорічні додаткові відпустки;

– додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, передбачена статтею 19 Закону про відпустки;

– додаткові відпустки зі збереженням заробітної плати окремим категоріям працівників, які надаються їм щорічно у зв’язку із наявністю відповідного статусу.

Це право не поширюється на випадки надання відпустки без збереження заробітної плати, а також на відпустки, які надаються для цільового призначення, наприклад, відпустки у зв’язку з навчанням.

Працівники, яких звільняють за порушення трудової дисципліни, не можуть отримати дні невикористаної щорічної відпустки у разі звільнення.

За дні невикористаної відпустки такі працівники отримують грошову компенсацію.

Для отримання відпустки у зв’язку із звільненням необхідно звернутися до роботодавця із відповідною заявою.

Якщо працівник бажає отримати відпустку з наступним звільненням, зміст заяви може бути, приміром, такий: «Прошу надати невикористану щорічну основну відпустку із (дата) з наступним звільненням (вказати підставу звільнення) в останній день відпустки». Також у заяві бажано вказати конкретну кількість невикористаних днів відпустки.

При строковому трудовому договорі така відпустка може надаватися і у випадку коли час відпустки повністю або частково перевищив строк трудового договору. Частиною 2 ст. 3 Закону «Про відпустки» передбачено, що «У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищив строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки». Ініціатором використання відпустки з подальшим припиненням строкового трудового договору виступає працівник, який звертається з відповідною заявою.

На відміну від безстрокового трудового договору при строковому трудовому договорі надання такої відпустки є правом, а не обов’язком роботодавця.

За матеріалами соціально-правової комісії профкому

та відділу кадрів Університету