Відпустка без збереження зарплати під час воєнного стану: що варто знати працівникам

Загальні правила надання відпусток без збереження заробітної плати визначаються статтями 25 і 26 Закону України «Про відпустки». Водночас у період дії воєнного стану застосовуються спеціальні норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX.

Закон України «Про відпустки» передбачає два основні механізми надання відпусток без збереження заробітної плати.

Перший – це відпустки, які надаються працівникам в обов’язковому порядку. Йдеться про випадки, передбачені статтею 25 Закону. Якщо працівник належить до визначеної законом категорії та має відповідну підставу, роботодавець не може на власний розсуд відмовити йому у такій відпустці.

Другий механізм передбачений статтею 26 Закону. Це відпустка за сімейними обставинами та з інших причин, яка надається за домовленістю між працівником і роботодавцем. У звичайних умовах її тривалість не може перевищувати 30 календарних днів на рік.

Окремі правила діють у разі загрози поширення епідемії чи пандемії, необхідності самоізоляції, загрози збройної агресії проти України або виникнення надзвичайної ситуації. За таких обставин роботодавець на прохання працівника може надати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження загальної тривалості, встановленої статтею 26 Закону «Про відпустки». Конкретний строк такої відпустки визначається за домовленістю сторін.

На період дії воєнного стану законодавець встановив спеціальний порядок надання відпусток без збереження заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець на прохання працівника може надати йому таку відпустку без обмеження строку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Фактично це означає, що за погодженням із роботодавцем працівник може перебувати у відпустці без збереження заробітної плати протягом усього періоду дії воєнного стану. Водночас важливо розуміти: така відпустка не надається автоматично лише тому, що працівник подав заяву.

Закон надає роботодавцю право, а не встановлює обов’язок погоджуватися на таку відпустку.

Чи може роботодавець відмовити?

Так. Це один із ключових моментів, який варто враховувати працівникам.

Відпустка без збереження заробітної плати за частиною третьою статті 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надається за згодою сторін. Отже, роботодавець може відмовити у її наданні.

Приймаючи рішення, роботодавець має враховувати конкретні обставини, виробничу необхідність, потребу у забезпеченні безперервної роботи підприємства, установи чи організації, а також можливість виконання трудових функцій працівника.

Таким чином, сама заява працівника ще не означає автоматичного виникнення права на таку відпустку.

Особливістю відпустки, передбаченої частиною третьою статті 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є відсутність встановленого законом максимального строку в межах дії воєнного стану.

Водночас така відпустка не може тривати довше, ніж діє відповідний правовий режим. Її надання пов’язане саме з періодом воєнного стану, а рішення про її оформлення приймається за домовленістю між працівником і роботодавцем.

Чи можна достроково вийти з такої відпустки?

Законодавство не встановлює окремого переліку підстав, за яких роботодавець може відкликати працівника з відпустки без збереження заробітної плати.

Водночас працівник може виявити бажання достроково припинити таку відпустку та повернутися до виконання своїх трудових обов’язків.

Для цього, як і при оформленні відпустки, доцільно подати роботодавцю відповідну заяву. Наприклад:

«Прошу дозволити достроково вийти на роботу з відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін у зв’язку з воєнним станом».

Період перебування у відпустці без збереження заробітної плати, наданій у зв’язку з воєнним станом, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

У такому випадку тривалість щорічної основної відпустки визначається розрахунковим шляхом — пропорційно періоду, який зараховується до відповідного «відпускного» стажу.

Водночас не всі відпустки без збереження заробітної плати однаково впливають на відпускний стаж.

Відпустки, передбачені статтею 25 Закону України «Про відпустки», тобто так звані «обов’язкові» відпустки, за загальним правилом зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Виняток становлять, зокрема, періоди відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в окремих випадках — до 16 або 18 років.

Водночас періоди перебування у відпустці, передбаченій статтею 26 Закону України «Про відпустки», а також частинами третьою і четвертою статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», до дня набрання чинності Законом № 3494, не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Отже, працівникові, який планує скористатися відпусткою без збереження заробітної плати, важливо не лише з’ясувати, чи має він право на таку відпустку, а й розуміти її наслідки. Особливо це стосується тривалості майбутньої щорічної відпустки.

За матеріалами відділу кадрів Університету

та соціально-правової комісії Профкому