Університет про себе

Львівський національний університет імені Івана Франка і зараз пише свою історію, основою для свого часу стали визначні, подекуди й драматичні, події. Музей історії Львівського університету – це скарбниця мудрості, шедеври якої промовляють до кожного, хто зазирнув за її ширму. Етапи становлення й розвитку Університету вражають своєю різнорідністю: під опікою церкви, в імперії освіченого абсолютизму, «Весна народів», воєнний період, університет імені Івана Франка,  сучасність Львівського університету.

Музей – це не просто історія, а історія, яка говорить і показує, це ніби дійство, в якому ти маєш відведену роль спостерігача, хоч так інколи кортить втрутитись. Стіна з портретами ректорів (певна річ, не всіх, бо їх було чимало) особливо вабить: священнослужителі, науковці, громадські й політичні діячі – кожен сказав своє слово.

Львівський університет належав Ордену єзуїтів (1661-1773), був і ліцеєм (1805-1817), мав назву Цісарсько-королівського університету імені цісаря Франца І (1817-1918), мав ім’я Яна Казимира (з 22 листопада 1919). Ім’я Івана Франка Університет отримав 8 січня 1940 р. 11 жовтня 1999 року Львівському державному університету імені Івана Франка надано статус «національного».

Не обов’язково відвідувати екскурсії, аби дізнатися про легендарне минуле своєї альма-матер. Однак для того, щоб прожити з нею сотні років, треба відчути страх, хвилювання й торжество переможців, які її створили, а щоб наблизитись до них, варто зазирнути всього лише у 221 аудиторію.

Христина Вишивана