В умовах карантину ми вже навчилися організовувати роботу, проте забувати про пізнавальне і цікаве дозвілля, саморозвиток і відпочинок не можна. Найвідоміші музеї світу сьогодні відкрили свої експозиції онлайн, тож кожен тепер має змогу побачити справжні світові шедеври.
Сьогодні розповімо Вам про музей в палаці Лувру. Можливо, хтось із Вас вже мав нагоду його відвідати, то зможете ще раз насолодитись цими шедеврами мистецтва. Музей відкрився для відвідувачів 10 серпня 1793 року під назвою Центральний музей мистецтв. Чисельність експонатів, що зберігаються у ньому, – понад 380 тисяч, а їх хронологічне датування сягає від найдавніших часів до XIX ст. У восьми залах виставлені 35 тисяч експонатів.
Будівлю, в якій розташований музей, зводили як фортецю в часи короля Філіппа ІІ Августа, а згодом розбудували до сучасного палацу. Пізніше резиденцією короля Людовика ХІV у 1682 році став Версальський палац, а у Луврі розмістилася Королівська Академія живопису і скульптури. Відтоді це місце стало сховищем шедеврів. За часів Наполеона І колекція сильно поповнилася через грабунки та успішні військові компанії.
Експонати музею поділені на 8 колекцій: Стародавній Схід, Стародавній Єгипет, Стародавня Греція, Етрурія та Рим, Мистецтво ісламу, Скульптури, Декоративно-ужиткове мистецтво (скло, порцеляна французька і закордонна, східні килими і сюжетні гобелени, вишивки, кераміка), Образотворче мистецтво, Графічне мистецтво.
Лувр вже давно утримує статус найбільш відвідуваного художнього музею світу. Більше того, офіційний сайт музею дозволяє переглянути у віртуальному режимі дві екскурсії, що дають змогу ознайомитися з експонатами Стародавнього Єгипту та дослідити історію будівлі з ХІІ століття до сьогодні.
Окрім того, можна «пройтися» залами та відчути себе справжнім туристом серед натовпу людей, бо побачити Лувр пустим практично неможливо, оскільки впродовж дня його відвідувало близько 15 тисяч людей. «Жива» прогулянка доступна за посиланнями:
Частина 1:
Частина 2:
Юлія Валько
Фото з відкритих ресурсів
Актуальний вислів
"Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні — всі без виїмка — поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його.".
14/05/2020
