Сторінками історії Львівського університету

20 cічня 2021 року Львівський університет відзначатиме 360-у річницю від дня заснування. Сьогодні ж, 11 жовтня, виповнюється 21 рік з часу, відколи Указом Президента України Львівському державному університету надано статус «національного».

Роки написали Університету історію тріумфу і часи затишшя, зараз його сьогодення і майбутнє творяться завдяки талантам академічної спільноти, яка понад усе прагне зберегти у стінах альма-матер дух науки, творчості, твердої національної свідомості та відданості усталеним університетським традиціям.

Який шлях пройшов Львівський університет впродовж тривалих років історії? 20 січня 1661 року Львівська єзуїтська школа отримала від короля Яна Казимира ІІ привілей про «гідність Академії і титул Університету». Тож понад сто років Львівський університет перебував у підпорядкуванні Ордену єзуїтів. Вже тоді в Університеті, окрім представників польської шляхти, навчалося багато українців. Більше того, дослідники обґрунтовують гіпотезу щодо навчання в Університеті того періоду Богдана Хмельницького. Студентами Університету також було чимало вихідців із Західної Європи.

 У 1773 році усі культурно-освітні інституції, якими опікувався Орден, були закриті, а разом з ними і Львівський університет.

У жовтні 1784 року імператор Йосиф ІІ відновлює діяльність Університету. У період 1805−1817 рр. Львівський університет діяв як ліцей, та в серпні 1817 року австрійський імператор Франц І поновлює статус Університету через потребу вищого навчального закладу у Львові. У Цісарсько-королівському Університеті імені Франца І навчалися видатні українські діячі – о. Михайло Вербицький, Лесь Курбас, Андрій Чайковський, Олена Степанів, Євген Петрушевич, Йосиф Сліпий.

Іван Франко став студентом філософського факультету Львівського університету у 1875 році. Через 20 років він блискуче прочитав габілітаційну лекцію, проте права викладати в Університеті так і не отримав.

У другій половині ХІХ – на початку ХХ століття в Університеті почали формуватися наукові школи органічної хімії, української словесності, історичні школи. До слова, у 1894-1916 рр. професором кафедри загальної історії зі спеціальним оглядом історії Східної Європи був Михайло Грушевський.

На зламі ХІХ – ХХ століть розгорнулася боротьба за український університет у Львові. Проте початок Першої Світової війни став перешкодою для фундації такого Університету 1 вересня 1916 року.

Упродовж 1919 – середини 1920-их рр. Університет представляли два навчальні заклади – Університет Яна Казимира у Львові та Український університет у Львові. Другий діяв таємно до 1925 року всупереч заборонам польської влади.

До слова, сучасний головний корпус Університету, що на вулиці Університетській, 1 (колишній Галицький крайовий сейм) передано Університету у 1920-их рр.

У міжвоєнний період студентами Львівського університету були відомі особистості, які здобули світове визнання у різних ділянках культури та громадсько-політичного життя – Богдан-Ігор Антонич, Богдан Весоловський, Рафал Лемкін, Герш Лаутерпахт.

8 січня 1940 року Університету присвоєно його теперішнє ім’я Івана Франка.

Радянський період історії Львівського університету був складним ф суперечливим. Українізація та певна ідеологічна свобода за часів ректорства Михайла Марченка, Євгена Лазаренка згодом змінилася посиленою русифікацією.

Університет відновив свою діяльність у липні 1944 року після звільнення Львова. Звісно, ідеологічний тиск комуністичної влади на усі сфери життя суспільства був відчутний і в Університеті, проте це не стало на заваді зміцнення духу університетської спільноти.

Пам’ятник Іванові Франкові постав перед головним корпусом Університету у 1964 році. Національний прапор замайорів над головним корпусом Університету 29 березня 1990 року, а наприкінці року видатний науковець і державний діяч Іван Вакарчук став першим демократично обраним ректором Університету.

19 березня 1999 року (незадовго до надання Університету статусу «національний») схвалено нові університетські герб та хоругву. Поряд з гаслом «Patriae decori civibus educandis» («Освічені громадяни – окраса Батьківщини») та гімном «Вічний революціонер» вони стали невід’ємними символами Львівського університету.

У 2019 році в Університеті відбулися вибори Ректора відповідно до вимог нового законодавства. Це перші в історії Університету вибори, участь в яких взяли усі викладачі Університету, чимало студентів та представники інших категорій працівників. Ректором Університету обрали Володимира Мельника.

Христина Яхницька

Фото Юлії Гриценко