Особливості правового регулювання відпусток в період воєнного стану

Правове регулювання відпусток в період воєнного стану регулюється Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136-ІХ), який прийнятий Верховною Радою України 15.03.2022.

Відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих Законом «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Ст. 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Упродовж періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Тобто з дати набрання чинності Законом № 2136-ІХ (24 березня 2022 року) і до закінчення дії воєнного стану максимальна тривалість щорічної основної відпустки становитиме 24 календарних дні. Зазначена норма поширюється на усі види щорічних основних відпусток незалежно від їх тривалості, передбаченої законом України «Про відпустки» чи актами спеціального законодавства, що регулюють трудові відносини окремих категорій працівників. Оскільки закон врегулював лише тривалість щорічної основної відпустки, то щорічні додаткові відпустки, соціальні та інші відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки» понад встановлену тривалість 24 календарні дні щорічної основної відпустки. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану.

Якщо працівник має право на відпустку, наприклад, 56 календарних днів, використав частину основної відпустки до 24 березня 2022 року, то після набрання чинності законом він має право ще на 24 календарні дні щорічної основної відпустки.

У випадках, коли працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити йому у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Якщо ж працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, то відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються керівником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. При цьому необхідно враховувати право працівників на відпустку у зручний для нього час, яке передбачене ст. 10 Закону України «Про відпустки».

За узгодженням сторін трудового договору може бути проведена зміна термінів надання відпусток, відображених у графіку.

На період дії воєнного стану скасовуються обмеження щодо 15-денного терміну надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Така відпустка може бути надана працівнику тривалістю до закінчення воєнного стану. Але про це має бути зазначено в заяві працівника і в наказі про надання такої відпустки. Як і раніше, відпустка без збереження заробітної плати надаватиметься виключно з ініціативи працівника.

Якщо законодавством чи колективним договором передбачено виплату допомоги на оздоровлення при наданні відпустки, то така допомога може надаватися працівнику за його заявою при наданні відпустки, оскільки законом № 2136-ІХ не встановлено інше. Відповідно якщо працівник використовує лише частину відпустки, то допомога на оздоровлення може бутим йому надана за його заявою при використанні будь-якої частини відпустки і виплачується повністю.

Соціально-правова комісія

Первинної профспілкової організації працівників

Львівського національного університету імені Івана Франка