Про новели законодавства про відпустки у період воєнного стану

Під час дії воєнного стану порядок надання відпусток регулює ст. 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» 15 березня 2022 року № 2136-IX.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Тобто, якщо працівник має право на щорічну основну відпустку більшої тривалості ніж 24 календарні дні то роботодавець має право, а не обов’язок обмежити тривалість відпустки працівнику 24 календарні дні.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 12 цього Закону встановлено, що якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця, невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати. Але для цього працівник повинен написати заяву про своє бажання використати таку відпустку.

Таким чином, надання працівникові щорічної чергової відпустки понад 24 календарних днів є правом, а не обов’язком роботодавця.

Також законом передбачено, що у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Зазначені обмеження стосовно надання відпусток без збереження заробітної плати не стосується керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників. Зміни також стосуються і відпусток без збереження заробітної плати.

Збільшена тривалість відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ст. 26 Закону «Про відпустки». За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

Також на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін. Надання такої відпустки є правом, а не обов’язком роботодавця.

У той же час перебування у згаданих вище двох видах відпусток без збереження заробітної плати не зараховуватиметься до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Мобілізовані працівники отримають і новий вид неоплачуваної відпустки, яка надаватиметься за їх бажанням і буде обов’язковою для надання. Так, ч. 1 ст. 25 Закону «Про відпустки» доповнили новим п. 20, за яким працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, надаватиметься за їх бажанням відпустка без збереження зарплати тривалістю до 60 календарних днів. Тобто, роботодавець в ній відмовити не зможе (якщо не йдеться про працівників, які працюють на підприємствах критичної інфраструктури під час воєнного стану).

Також є нововведення стосовно грошової компенсації за невикористані відпустки. За раніше чинним законодавством компенсації підлягали невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отримати компенсацію за невикористані дні відпустки можна при звільненні. Крім того,  за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Є і працівники, яким заміна відпустки грошима не допускається – це стосується працівників, яким не виповнилося 18 років. Також замінити грошовою компенсацією можна всі не використані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні цих відпусток. Для  цього вони повинні подати заяву не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Тобто, мобілізованим працівникам теж надається право отримати грошову компенсацію не при звільненні і не в разі використання хоча б 24 днів відпустки на рік, а просто – в разі бажання. Якщо є зароблена відпустка, якою вони, будучи мобілізованими, не можуть скористатися зараз, вони матимуть право подати заяву і отримати компенсацію за невикористану відпустку.

За матеріалами відділу кадрів Університету

та соціально-правової комісії Профкому